Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська пр. Пушкіна, 77-Б,
м. Дніпропетровськ, 49006

Скаржник: _____ ______ _______ вул. ________, __, кв.__, м. Дніпропетровськ
тел.: ______________ e-mail: _____________

Скарга
на незаконні дії працівника ДАІ
(складена на двох сторінках, має 2 додатки )

1. Фактичні обставини справи.

Я, громадянин України _______ ______ ________ XX.XX.08 року керував автомобілем ___________
державний № _________ на підставі техпаспорту ___ № ______ (запис про право керування) рухаючись по автошляху Бориспіль-Запоріжжя . Зі мною в автомобілі знаходились громадяни України _____ _____ ____________, ____________ _______ ____________, _______ ________ ___________ та ______ _____ ___________, яких я прошу визнати свідками подій того дня.

Близько 13 години вказаного дня в с. Піщане недалеко від виїзду з цього населеного пункту мене було зупинено працівником ДАІ (звання, приналежність) взводу ДПС ДАІ на прізвище _______ ________ ________ (далі - ІДПС).
Вищевказаним працівником ДАІ мені було роз’яснено, що мною було порушено правила дорожнього руху, а саме - перевищення швидкості в межах населеного пункту і на підтвердження своїх слів - запропоновано пройти до приватного автомобіля (марка) д/н (номер) , який під'їхав на місце зупинки трохи згодом після того, як мене зупинив ІДПС . У вказаному автомобілі знаходилась одна особа в цивільному одязі, яка ніяк не представилась (далі - невідомий), що дає підстави вважати її приватною особою.
Цей невідомий продемонстрував мені прилад, схожий на вимірювач швидкості типу "Візир", та показав мені декілька кадрів на дисплеї вказаного приладу, на яких був зображений мій автомобіль знятий на фоні якоїсь автобусної зупинки без найменших ознак наявності населеного пункту, і цифрове значення швидкості 93 км/год. Сам же ІДПС не мав і не пред’явив мені ніяких приладів для вимірювання швидкості.

Викладені факти можуть підтвердити вказані мною свідки.

Вказаним ІДПС було складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 122, ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в якому вказано, ніби фотофіксація правопорушення була здійснена саме ним за допомогою приладу "Візир", що не відповідає дійсності. Внесення в протокол значень швидкості та часу проводилось зі слів невідомого. Тим більше, що у протоколі вказана швидкість 90 км/год, а прилад показував 93 км/год. Також цим же ІДПС була винесена постанова __ _______, якою на мене накладено стягнення у вигляді штрафу розміром 340 (триста сорок) грн.
Користуючись моїм незнанням особливостей тієї місцевості та деяким моїм збентеженням, викликаним таким обвинуваченням, ця група осіб у складі ІДПСа та невідомого впевнили мене, що я їхав з перевищенням швидкості саме в межах населеного пункту. Під їхнім впливом я підписав вказаний протокол.
Паперових фотографій з приладу "Візир" мені не видали на руки, а сказали, що вони будуть переслані поштою на адресу (районного) ДАІ м. Дніпропетровська, що не виключає можливості комп'ютерної корекції цих фотографій ще до того, як вони потраплять на місце розгляду справи.
Пізніше я усвідомив, що місце фотофіксацїї мого автомобіля могло бути де завгодно поза межами населеного пункту, позаяк автобусних зупинок, на фоні якої було зроблено фото мого автомобіля на трасі знову ж таки поза межами населених пунктів - дуже багато.
Вважаю, що вищевказані дії групи у складі працівника ДАІ та невідомого є незаконними, порушують вимоги ряду законодавчих та нормативних актів України.

2. Мотиви та обґрунтування оскарження.
Бланк протоколу, складений відносно мене не відповідає вимогам діючого законодавства, а саме ст..256, ч.1, ч.2, ч.4 Кодексу України про Адміністративні Правопорушення (КУпАП) в редакції від 24.09.2008р док.N586-17 по класифікатору ВР України.

Згідно статті 251 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1369-12від 29.07.91, N 1818-12 від 15.11.91; Законом N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 право одержувати докази адміністративного правопорушення в тому числі і з використанням показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху мають право лише органи (посадові особи) у визначеному законом порядку і аж ніяк не приватні особи, а у даному випадку докази збирала саме приватна особа.

До того ж фото- відеозйомка проводилась у таємний спосіб і не в автоматичному режимі стаціонарним приладом, що не передбачено жодним пунктом КУпАП, а значить є незаконним.

Більш того, такі дії вищевказаної невідомої приватної особи по багатьох ознаках схожі на проведення оперативно-розшукової роботи згідно ст.2 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність". Цим же Законом у ст.5 наводиться вичерпний перелік підрозділів, яким дозволено проводити таку діяльність. Підрозділів ДАІ, а тим паче приватних осіб у цьому переліку немає. Крім того, ст.5, ч.9 цього ж Закону прямо забороняє займатися оперативно-розшуковою діяльністю іншим підрозділам, а тим більше - приватним особам.

В цих же діях вищевказаної невідомої приватної особи можуть бути ознаки, передбачені ст.359 ч.2 Кримінального кодексу (незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного одержання інформації).

Ненадання мені паперових фотографій з результатами фотофіксації при складанні протоколу та винесенні постанови про накладення штрафу носить ознаки порушення наказу Міністерства Внутрішніх Справ України за N1217 .

Крім того, ст. 62.ч3. Конституції України говорить, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Базуючись на викладеному, можна зробити висновок, що:
- докази обвинувачення мене у здійсненні правопорушення здобуті з порушенням чинного законодавства,
- протокол складено на бланку, який не відповідає законним вимогам,
- достеменно визначити місце проведення фото фіксації (в межах населеного пункту чи поза ними) - не представляється можливим,
- накладене на мене стягнення є незаконним.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.


Отже, враховуючи вищевикладене та керуючись ст.19 Конституції України, ст.252, ст.287 -289 та ст.288 Кодексу про адміністративні правопорушення України,

ПРОШУ:
1. Прийняти дану скаргу до розгляду згідно зі ст.288 КУпАП
2. Викликати для надання пояснень (звання, приналежність) взводу ДПС ДАІ на прізвище ______ __ __..
3. Сповістити мене завчасно про час і місце розгляду цієї скарги.
4. Визнати дії вказаного працівника ДАІ та невідомої особи щодо накладення на мене адміністративного стягнення по постанові __ ______, та складення відповідного протоколу від ХХ.ХХ.08 р. незаконними.
5. Скасувати накладене на мене стягнення по постанові __ ______ від ХХ.ХХ.08 р.
6. Зобов’язати управління ДАІ у викреслити з відповідної бази даних запис про здійснення мною правопорушення, передбаченого ст..122, ч1. від ХХ.ХХ.08 р. о ХХ год, ХХ хв, ХХ сек.


Додатки:
1. Копія протоколу про адміністративне правопорушення від від ХХ.ХХ.08 р.
2. Копія постанови __ ______ від ХХ.ХХ.08 р. по справі про адміністративне правопорушення.

___.___.2008р.
П. І. Б.